ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ОРКЕСТРОВІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНОГО ТЕМАТИЗМУ В ОПЕРНОМУ ТВОРІ

  • Wei Fang Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0009-0009-3308-6326
Ключові слова: музичний тематизм, оперний тематизм, інструментально-оркестровий тематизм, симфонічний розвиток, виконавська інтерпретація, барокова опера, оперна творчість Ж.-Б. Люллі

Анотація

Мета статті – визначити критерії оцінки оркестрової сфери опери як носія симфонічного начала, тобто інтегративного чинника оперної композиції. Методологія роботи зумовлюється історичним підходом до жанрової форми опери та принципом стильового аналізу музичних компонентів оперного тексту. Пропонуються інтерпретативні оцінки оперного формотворення, котрі виявляють основні показники оперної драматургії як виконавські. Наукова новизна статті полягає у розвитку цілісного поняття оперного музичного тематизму та доведенні важливості його інструментально-оркестрових компонентів. Вперше доводиться переважне стильове призначення оркестрової сторони опери з її симфонічними якостями, також залежність останніх від театральної драматургії, що постає засадничою у текстовій процесуальності та часовій концепції оперного твору. Суттєво оновлюється уявлення про композиційні ресурси та семантичні показники музичної композиції у бароковій опері, розкривається перехідний жанрово-стильовий характер оперної поетики Ж.-Б. Люллі, самодостатність оркестрової (симфонізованої) концепції опери у його творчості. Висновки дозволяють засвідчувати, що оперний тематизм, як переважно образно-драматургічне явище, має широку текстову основу, пов’язаний з усіма чинниками оперної композиції, але виразніше за все специфікується у музичному матеріалі оперного твору, набуваючи процесуальності та дійсного змісту, також функціональних жанрових повноважень в оркестровому звучанні. Історія опери значною мірою розкривається як історія оперного оркестру, котрий завжди постає головним важедем інтерпретації, роблячи постать диригента провідною у здійсненні оперного задуму. Водночас оркестровий тематизм є невід’ємним від сукупності театрально-сценічних дій та образів, існує на підставі не лише словесних, а й візуальних складових оперної вистави, що робить необхідною тісну взаємодію диригентських та режисерських оцінок оперного тематизму у його широкому змістовому та конкретному музично-виконавському значенні.

Посилання

1. Гребенюк Н. Вокально-виконавська творчість: психолого-педагогічний та мистецтвознавчий аспекти. К. : Вища шк., 1999. 270 с.
2. Гребенюк Н. Теоретичні аспекти формування у професійного співака педагогічних умінь та навичок. Музичне мистецтво і культура. Одеса, 2020. Вип. 30. Кн. 1. С. 112–119.
3. Муравська О. В. Містеріальні основи виразності французької «великої опери». Ідеальні першооснови націй і мистецьких відкриттів: монографія. Київ : Видавництво Ліра-К, 2023. С. 266–284.
4. Папуча М. Внутрішній світ людини та його становлення : Наукова монографія. Ніжин, 2011.656 с.
5. Папуча М. Проблеми психології переживання : монографія. Ніжин : Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя, 2019. 191 с.
6. Самойленко О. Психологія мистецтва: сучасні музикознавчі проекції: монографія. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2020. 236 с.
7. Самойленко О. І. Музично-мовна свідомість як історичний та психологічний феномен: творчі конекції і теоретичні пролонгації. Нові віхи розвитку культури і мистецтва у XXI столітті : колективна монографія; за заг. ред. О. І. Самойленко. Львів-Торунь: Ліга-Прес, 2021/2022. С. 1–22.
8. Цяо Чжи. Шляхи формування оперної логосфери та способи її вивчення. Музичне мистецтво і культура. № 36. Том 1 (2023). С. 114–125.
9. Цяо Чжи. Семантичні пролегомени специфікації музичної мови опери. Музичне мистецтво і культура. № 41. (2024). С. 223–234.
10. Muravska, O; Kuliyeva, A; Yuheng, L; Jia, F. GENRE-STYLE AND SPIRITUAL-ETHICAL METAMORPHOSIS OF FRENCH MUSICAL THEATER OF THE 17TH-20TH CENTURIES. AD ALTA-JOURNAL OF INTERDISCIPLINARY RESEARCH Vol. 14(2.) 2024. P. 95–98.
Опубліковано
2025-11-14
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ